Валентина поспішала зранку на роботу, як раптом згадала, що забула вдома мобільний телефон. Недовго думаючи, повернулася. Піднялася до ліфта, зайшла, натиснула на потрібний поверх, і несподівано ліфт зупинився між сьомим і восьмим поверхами. Що робити? Довелося чекати на допомогу.
Поки Валентина сиділа у ліфті, чула в коридорі знайомий голос. Це був її чоловік Григорій. Він розмовляв з якоюсь жінкою, і Валентина відразу впізнала сусідку Галину з восьмого поверху.
Галюша, мила моя, шепотів Гриша зовсім поруч, ніби боявся, що хтось підслухає. Не можу дочекатись сьогоднішнього вечора.
Приходь після десятої, тихо відповідала Галина. Чоловік знову на зміні, тож будемо на самоті.
І весь тиждень він на нічній? перепитав Гриша.
Так, саме так. Він іде біля пів на десяту і повертається під ранок. Залишилось небагато часу.
Ох, чому ж цей ліфт так довго не їде нервував Гриша.
Вони ще хвилин п’ять стояли біля дверей. Григорій не стримувався і дякував Галині за приємні зустрічі. Про Валентину теж згадали тут уже всі сумніви зникли: це була зрада.
Валентина у кабіні не могла повірити своїм вухам. Виходить, Григорій тільки і шукав привід вийти пройтися на свіжому повітрі по вечорах. Тепер усе стало на свої місця.
Нарешті прийшли електрики, ліфт відчинили. Валентина вийшла і відразу зрозуміла: потрібно діяти.
Увечері, вже ближче до десятої, Григорій знову зібрався на свою прогулянку.
Валь, я на годинку, сказав він, шукаючи парасольку.
Гриш, надворі дощ, може, залишишся вдома? запропонувала Валентина.
Потрібно розімятись, відповів той. Для здоровя важливо.
Ну якщо так Валентина лише зітхнула.
Григорій повернувся раніше, ніж зазвичай через тридцять хвилин. Вияснилось, чоловікові Галини хтось подзвонив і розповів про зраду. Почалася сварка.
Вишелушений Григорій намагався зайти додому, але Валентина лишила двері на ланцюжку.
Де твоя парасоля? Чому без взуття й пальта? насторожено спросила вона.
На мене напали, розяли Впусти, холодно, промарив Гриша.
Твої речі біля сміттєпровідної шафи, суворо сказала Валентина. Можеш забрати і вітання Галині передай.
Двері зачинились. Валентина увімкнула телевізор і з полегшенням подумала: добре, що діти вже дорослі і не живуть з ними, не побачили цього ганьби.
Гриша швидко пошукав, знайшов сумку біля сміттєпроводу, натягнув одяг і вирішив поїхати до матері. Та телефон залишився у Галини. Повернувся, щоби попросити у Валентини хоча б подзвонити, але вже застряг у ліфті, бо в усьому будинку відключили світло.
Вийшов він із ліфта, коли електрику вже повернули, і зрозумів, що ключів від квартири немає. Валентина давно пішла на роботу.
На сходах на восьмому поверсі Григорій зіткнувся з Галиною. Вона теж була з речами і чекала ліфт.
Мій телефон у тебе? спитав Григорій розгублено.
Так, і твій одяг тут, відповіла Галина стиха.
Відчинили ліфт і поїхали вниз разом, але забрані таксі розвезли їх у різні боки міста.
Так закінчилася одна глава в житті Григорія. Життя триває…
