Лена вернулась домой из Воронежа намного раніше, чем обіцяла, з гостинцями від мами й тата. Вирішила зробити Артему сюрприз. А він замість радості зустрів її фразою: «Можеш на секундочку в «Магнит» заскочити?». Наслідки всіх цих маніпуляцій несподівано закрутилися.
Сумка так тиснула на плече, що Лена присіла й ледве не скрикнула. Уже звичний біль унизу спини знову дав про себе знати останні два місяці він усе частіше дошкуляв. А ще великий живіт шостий місяць, все-таки. Вона обережно поставила два пакети на покоцаний вологий асфальт біля старого зупинкового павільйону.
Вона глибоко видихнула. Всередині малюк знову ворухнувся. Думала: шість годин автобусом по області ще той квест, особливо якщо ти на шостому місяці і масло, варення, пироги й яблука з огірками везеш у двох баулах, які напхала мама. Але хотіла ж порадувати чоловіка, приїхала з Воронежа за три дні до обумовленої дати. Ну і скучила до безумства останні сто кілометрів рахувала стовпи.
Цікаво, що там зараз Артем робить? Навряд чи здогадується, що вона вже біля рідного підїзду. Дорога до будинку здавалася нескінченною.
Минут через десять Лена зрозуміла: не дотягне. У спині так тягнуло, що просто сил не було.
Вона витягла телефон і натиснула знайомий номер.
Темочка, привет, прошепотіла майже винувато, коли він узяв слухавку.
Лена? Что случилось? Всё нормально? явно злякався він.
Всё хорошо, просто я приехала, стою около нашего дома, у остановки. Выйди, пожалуйста, встреть меня. Я еле дотащила эти пакеты, мама меня как всегда загрузила
У слухавці запала пауза. Лена подумала, що дзвінок може обірвався.
Ты уже возле дома? голос Артёма став різко високим. Почему не сказала заранее? Договорились же на четверг!
Хотела сюрприз сделать, зітхнула Лена. Ты что, не рад мне? Я устала ужасно. Выходи, пожалуйста!
Подожди! раптом закричав він. Только не поднимайся ко мне В смысле, сейчас не заходи. Слушай, у нас вообще есть что поесть дома? Я, кажется, всё съел Давай ты быстренько в «Магнит» заскочишь, тут рядом возьмёшь мяса, хорошей говядины. Я сегодня отпросился с работы пораньше, буду готовить праздничный обед. Хочу всё красиво сделать, по-настоящему встретить.
Какое мясо, Артём? Лена розгубилася. Ты понимаешь, я беременная, на шестом месяце, стою с тремя здоровенными пакетами! Спина болит, хочется есть и лечь. Может хватит?
Ты не понимаешь! швидко перебив він. Я хочу, чтобы было идеальное возвращение. Ты ведь рядом, магазин в двух шагах. Купи нормального мяса, картошки свежей, а то всё, что осталось дома, уже проросло. Можешь попросить кого-то помочь или тащи по чуть-чуть. Это для нас, Леночка, давай уж.
Лена дивилась на свої натерті долоні й на очах наверталися сльози.
Артем, ты вообще в порядке? ледве чутно сказала вона. Я тебя просила выйти встретить мне тяжело, а ты меня в магазин отправляешь? Из-за обеда твоего? Ты сам не можешь сходить?
Я уже начал э-э-э подготовку! Если оторвусь сейчас всё испорчу. Леночка, ну не капризничай, пожалуйста. Купи говядины грамм на восемьсот. Картошки маленький мешочек. Я жду!
Він відключився. Лена стояла розгублено, дивлячись на холодний екран телефону. Хотілося розплакатися на місці. Замість обіймів і чаю в ліжку мясний відділ. Може, він і справді щось грандіозне задумав? Зітхнула, підтягнула сумки й покульгала до магазину.
У «Магніті» вона ледве проштовхувала візок серед сонних касирок. Мясо важке, картопля у сітці взагалі більше не влазила в одні руки. Коли вийшла з магазину, пальців вже не відчувала.
Телефон знову задзвонив.
Всё взяла? бадьоро пролунав Артем.
Взяла Я уже подошла к подъезду, открывай.
Подожди, не поднимайся! Посиди на лавочке, буквально десять минут.
Ты издеваешься, Артем?! Я не могу стоять ноги отекают.
Сюрприз не готов! Пожалуйста, Леночка. Пять минут, клянусь!
Вона опустилася на стару лавку біля підїзду, сумки впали з гуркотом. Хотілося кинути цей пакет прямо йому у вікно третього поверху.
Десять хвилин двадцять Лена сиділа, навкруги вже темніло. Всередині все клекотіло і зростала образа. Уявляла, як зайде, а там що, свято, фрукти в вазі, сніданок, квіти? Але що б не придумав чоловік, воно явно не коштувало всього цього чекання.
Через тридцять пять хвилин рипнули двері, і Артем з’явився. У футболці навиворіт, лоб мокрий, волосся стирчить.
Ну, сидишь? натягнуто посміхнувся він, підхоплюючи сумки. Ну, погода отличная Пойдём скорее, замёрзнешь!
Ты чего весь вспотел и почему так пахнет «Кометом»? Лена ледве піднялась, спираючись на перила.
Сейчас всё увидишь! задоволено попрямував до ліфта.
Вдома двері Артем урочисто відчинив і застиг у чеканні, ніби «Оскар» вручали. Лена зайшла в повітрі різкий запах хлорки та освіжувача з написом «морской бриз». В кімнаті пусто, все виставлено по кутках, килим після пилососу, підлога блищить. Ванна виблискує, полиці чисті
Ну как, Лёнушка? аж засяяв він. Я тут три часа, как папа Карло, драил. Всё ради тебя! Хотел, чтобы домой вернулась и ни одной тряпки, ни одной пылинки.
Лена зіщулилася, в очах зявилися сльози:
Ради этого ты не встретил меня? Я через весь місто тягла сумки, вагітна, бо ти вирішив помити підлогу?
Да я для тебя старался! Ты ж всегда ворчишь, что я не помогаю по дому. Вот, всё сделал чтобы тебе легче было. Ты просто неблагодарная
У Лены в горле застряла кістка образи. Хочеться просто підтримки, щоб її зустріли, взяли сумки, гарячий чай а тут блискуча брудна ганчірка важливіша.
Ну и пожалуйста, викрикнула вона, мені потрібен чоловік, а не цей «командор по уборке»! Мені треба було, щоб ти мене обняв, а не хлором в ніс дав!
Артем знову завівся кричав, що вона не цінує його турботу, а він ночі не спав, готував прибирання й навіть із пятої ранку витирав підлогу. А вона прийшла і замість «дякую» істерики влаштовує. Інша б зраділа!
Я розлучаюся, тільки й змогла відповісти Лена, так далі не буде.
Він грюкнув дверима й сховався в спальні. А Лена подивилася на пакети розплакалася, встала й потихеньку зібрала документи. Через годину стояла на тому ж самому зупинковому павільйоні, викликала таксі назад до батьків.
Повернення Артем просив ще багато разів: телефонував, і його мама й сестра умовляли «переждати», «все налагодиться». Але для Лени рішення було прийнято: жити з чоловіком, для якого запах чистоти і блиск унітаза важливіший за її стан і здоровя майбутньої дитини, вона не буде. Навіщо їй таке сімейне щастя?
