У цієї історії дуже романтичний початок. Ми з моїм коханим щойно одружилися, відгуляли гучне весілля та поїхали додому у нашу власну квартиру. Він хотів перенести мене через поріг нашої квартири, але сталася непередбачувана ситуація — ми забули ключі від квартири.
Я оглянула увесь вміст моєї сумки та їх ніде не було. В мого чоловіка їх не було теж. Раптом я згадала, що вони в моєї мами.
— Я зовсім забула їх у мами забрати коли ми їхали додому. Давай ти мене почекаєш з подарунками, а я сяду на таксі, яке нас привезло, заберу ключі у мами та приїду.
Чоловік зайшов до під’їзду, а я сіла в таксі та поїхала. Мабуть, дивно виглядало, що наречена сама їде в таксі. Але тоді я про це не думала. Коли я приїхала до батьків додому, то попросила водія почекати та піднялася до них додому. Постукала, але мені ніхто не відчинив. Я зателефонувала до мами, вона сказала, що їх немає вдома. А то я ніби не знаю! Сказала, що вони поїхали до сватів.
Я знову сіла в таксі та ми поїхали за адресою, яку назвала мені мама. Коли я дісталася до домівки свекрів, то побачила, що вони з моїми батьками уже всі добряче напилися. Коли свекор побачив мене, то дуже зрадів і почав розпитувати де мій чоловік. Я розповіла йому усю історію, він сказав, що йому все зрозуміло та запросив випити з ними, я повідомила, що не маю часу та запитала де моя мама, він сказав, що вони зі свекрухою в кімнаті міряють її шуби.
Я зайшла в кімнату та мені довелося уже свекрусі розповідати всю історію з ключами. Я розповіла, тоді запитала мами де ключі, вона відповіла, що у неї в сумочці, а сумочка залишилася в батьковій машині. Потім ми пішли будити батька, який уже дрімав на канапі, він прокинувся. Сказав, що не сподівався мене побачити та запитав де мій чоловік, тут я уже втретє почала розповідати історію з ключами.
Нарешті ключі від квартири були у мене та я поїхала до нашого з чоловіком дому. На все пішло близько трьох годин.
Коли я повернулася до чоловіка, то застала наступну картину: на сходах впершись в якогось безхатька сидить мій чоловік, вони обоє були накриті ковдрою, яку нам на весілля подарувала моя бабуся, біля ніг згорнувшись калачиком спить кіт.
Я не могла пропустити таки кадр та зробила фото на пам’ять. Від мого сміху вони усі прокинулись та ми пішли додому пити чай. Мені було дуже цікаво почути їх історію.
З’ясувалося, що чоловік поки мене чекав познайомився з Васильовичем, вони розговорилися, поки мене чекали замерзли, а потім накрилися ковдрою, щоб зігрітися. А кіт, який спав в чоловіка в ногах, тут давно живе та дуже дружній, тож склав їм компанію.
З того часу вони й товаришують. Кота забрали до себе жити молодята, а Васильович інколи заходить о них у гості.
