Багато хто думає, що в зрілому віці не годиться розпочинати нові стосунки, проте знаходяться такі, що намагаються побудувати особисті стосунки навіть якщо стукнуло 60 років.
Так трапилося і зі мною. У свої 62 роки у мене було все, крім коханої жінки та я вирішив спробувати влаштувати своє особисте життя попри вік. Діти уже повиростали, з дружиною ми давно разом не жили, у своїй двокімнатній квартирі я проживав один.
Поки діти були менші, ми з дружиною ще якось намагалися разом жити заради них. Та коли вони повиростали, то ми з дружиною вирішили пожити для себе та розійшлися.
На ловця і звір біжить, як то кажіть та на Дні народженні друга я познайомився з цікавою 50-річною жінкою. З першого погляду я зрозумів, що це інтелігентна та вихована пані. Ми почали ходити разом в театр та кіно, згодом почали зустрічатися та я запропонував Лідії переїхати до мене.
Прожили разом ми аж місяць, а потім я ввічливо попросив Лідію з’їхати. Ми не змогли жити разом через різні погляди на побут: Лідія виявилась ще тою нечупарою, залишала за собою гори бруду та купи розкиданого одягу. Його стильна квартира з дизайнерським ремонтом перетворилася на хрущовку.
Готувати та прибирати жінка не вміла взагалі та домовитися про щось з нею було практично нереально.
Будь-які мої прохання викликали у неї невдоволення, вона увесь час посилалася на свій вік, мовляв, я уже не дівчинка, щоб бути у тебе на побігеньках.
Я не став витрачати час на життя з людиною, з якою мені важко знайти спільну мову у таких дріб’язкових питаннях. У мене і так його залишилося мало. Тому ми з Лідою розійшлися.