Сестра Ліля запросила мене в гості попити чаю.
— Я знову вагітна! — радісно розповіла. — Чекаю вітань від рідного братика.
— Невже знову? — здивувався я.
— Знову! Й мій Вадим дуже зрадів, будемо народжувати.
— Але ж у вас і так вже четверо дітей! Як ви виживете ще з одним на Вадимову мізерну зарплату? Не знаєте, що таке контрацептиви?- дорікнув я сестрі.
— Ой, та не треба заздрити! Твоя ж тільки одну тобі народила й невідомо, чи зможе завагітніти знову.
— Та мені й не треба двадцять дітей! Достатньо однієї, але я знаю, що син буде рости в любові й достатку.
— Поганий з тебе брат! Хіба ти не мав за мене порадіти? — образилася Ліля.
— То, може, повернеш всі гроші, які я тобі роками позичаю, якщо я такий поганий? Бо в мене своя сім’я, яку годувати треба.
— Ой, та все ми вернемо! Не такі бідні, як ти собі думаєш! — почала кричати сестра. — Й взагалі геть забирайся звідси! Прийшов ображати вагітну жінку й гроші вимагати!
Моя сестра Ліля на два раки молодша за мене. Ми підтримуємо зв’язок, але не скажу, що розуміємо одне одного. Завжди мали різні пріоритети й погляди на життя. Вона швидко вискочила заміж, майже одразу народила першу дитину. Вищу освіту вирішила не отримувати, а присвятити себе догляду за чоловіком і дітьми. Цей крок я не дуже підтримував, але й вказувати нікому не міг.
Ми із моєю дружиною побралися, коли вже обоє твердо стояли на ногах. Кілька років пожили у своє задоволення, а потім народили синочка, хоч досить довго намагалися завагітніти. Поки однієї дитини нам достатньо. Ще ми взяли опіку за моєї мамою, адже в неї проблеми зі здоров’ям.
Спершу я радів, за Лілю з Вадимом, адже діти — це завжди велике щастя. Але вже після третьої дитини їм було дуже важко, постійно не вистачало грошей. Я їм позичав й ніколи не просив повернути, було незручно, адже це все-таки моя сестра. Та зрозумійте, я також не можу взяти на себе забезпечення їхньої сім’ї. В мене своє окреме життя.
Не дивно, що грошей у них немає. Ліля ніколи не працювала. А зараз і не вийде, треба дітей доглядати. Її чоловік Вадим теж нормально не заробляв, не мав постійного стабільного заробітку. Я пропонував свою допомогу з працевлаштуванням, але йому моя пропозиція не сподобалася. Він дуже гордий й ніколи не піде на роботу, де ним будуть командувати.
Після нашої з Лілею сварки за чаєм, Вадим подзвонив, кричав на мене, як навіжений, бо я образив його дружину. За його словами, я підлий, жадний, поганий брат, бо вимагав у неї гроші. Може й так. Але я перервав розмову й заблокував їхні номери.
Допомагайте своїм близьким, підтримуйте їх, але не дозволяйте залазити собі на голову. Й перш ніж народжувати дітей, переконайтесь, що здатні забезпечити їм гідне життя.
